Новини

СЕКРЕТИ РЕКОРДНИХ ВРОЖАЇВ ЯВОРІВЩИНИ У ЗЛАГОДЖЕНІЙ СПІВПРАЦІ З БІЗНЕСПАРТНЕРАМИ

03.12.2013

Спеціалізація сільськогосподарських підприємств Львівської області має свою специфіку. Серед Західного регіону на Львівщині добре розвинене тваринництво. Система посіву підпорядкована особливостям грунтів території. Найвищі показники по врожайності у Яворівському районі має господарство імені Данила Галицького, що у селі Віжомля. У кабінеті знаного господаря на стіні немає вільного місця – усе займають грамотами та подяки. Пан Євген Запотічний розповідає, що такою кількістю відзнак, як у нього, мало хто може похвалитисяб, а найбільше пишається грамотою від Кабінету міністрів, яку йому особисто вручив президент.

–       Євгене Івановичу, вітаю Вас з нещодавнім святом Дня працівника сільського господарства і закінченням осінньої посівної. Чи збагатилась Ваша стіна нагород після святкування?     

–       Дякую. Так, цього року Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк прислав грамоту за здобутки у аграрній сфері. Загальна урожайність цього року склала 38,9 ц/га. Найвища в районі. Пишаюся я й грамотами за успішне тваринництво, молочне скотарство зокрема.

–       Наскільки зараз успішно ідуть справи, настільки важко було починати у далекому 1997 році. Розкажіть про становлення підприємства ім. Д. Галицького.

–       16 років минуло з часу, коли я очолив господарство, яке у 97-му стояло на межі розпаду. Сьогоднішні землі підприємства були колгоспними. Потім колгосп розпався. Всі хотіли стати керівниками новостворених господарств. Я тоді працював головою профкому в «Україні». Скерували йти на керівника господарства і був змушений іти, бо у разі непокори роботи в районі знайти би вже не зміг. Коли я побачив, в якому стані підприємство, то пішов до голови адміністрації Степана Івановича і сказав, що треба оголошувати банкрутство. По зарплаті заборгованість на 1997 рік становила 53 тисячі плюс 500 тисяч зовнішнього боргу. Та банкрутства ми не оголосили. За три роки вдалося вийти з кризи, за два погасили заборгованість по зарплаті. Пам’ятаю, прийшло в касу 5 гривень. Три я віддав на зарплату, дві – на виробничі витрати. Розпочав наводити порядки з дисципліни.

–       Стан тваринницької галузі теж суттєво відрізняється від 1997 року?

–       Звичайно. Збільшили поголів’я ВРХ. Корови доглянуті, молока доїмо більше, доярки й інші працівники строго дотримуються санітарної норми. Дійного стада нараховується 150 голів і 150 молодняка. Маємо лише одну породу – чорну рябу. В рік доїмо 5100-5500 л, були такі часи, коли отримували 4700 л. Для порівняння, у 1997 доїли 1900 л.

–       Що дає змогу підприємству одержувати визначні врожаї?

–       Добре насіння, родючий грунт та вчасне виконання усіх робіт. Цього року підприємство збільшило свій земельний банк на 100 га і зараз він становить 622 га. Всі  землі тут, у районі. Структуру сівозміни складають п’ять культур: ріпак, озима пшениця, озиме жито, овес, кукурудза. Кукурудза цього року добре спрацювала – урожайність по ній склала 39,9 ц/га, по ріпаку – близько 40 ц/га і по вівсу – 30 ц/га. Одним комбайном цьогоріч скосили 432 га. Техніка у нас пострадянська. Маємо лише один імпортний агрегат – комбайн «Джон Дір». У 2013 році збільшили площі посіву ріпаку. Дуже добре зійшов. Насіння закупляли у «Вітагро». До речі, ЗЗР беремо лише в цієї компанії. Купуємо усю лінійку: і гербіциди, й усю групу пестицидів. Добре спрацювали препарати «Голд-Стар», «Голіаф», фунгіцид «Топ-ефект». Тішить мене як керівника виробництва й те, що всю необхідну хімію я отримую в оперативні строки – затримок ніколи не було. Більше того, я завжди можу розраховувати на консультацію, що варто вносити, коли, скільки, який буде ймовірний результат. От минулого року мав проблему з житом – проявилася невідома мені хвороба. З допомогою кваліфікованого працівника компанії ми усунули проблему.

–       Ви проживаєте й працюєте в селі. На Ваш погляд, в якому стані перебувають сучасне українське село та аграрно-промисловий сектор?

–       Я народився в селі Рунево, Яворівського району, живу в Тарнавицях. Маю двоє синів. Обидва працюють тут, на фермерському господарстві. Один – старший інженер, другий працює в канцелярії обліковцем. Мої батьки теж родом із села. Мама працювала в колгоспній ланці, батько – на підприємстві, а останніми роками – лісником. Я закінчив Зооветеринарний технікум, Ветеринарний інститут, потім – Харківську Економічну академію. Здобув професію ветеринарного лікаря. В колгоспі «Україна» працював економістом. Все моє життя і роки праці тісно пов’язані із сільськими реаліями. На даному етапі малі села відмирають. Невеликі господарства перебувають у скрутному становищі. На противагу їм є великі агрохолдинги. У них справи, звісно, йдуть нормально. Цьогорічні ціни на сільськогосподарську продукцію неприємно вразили. Сьогодні на підприємстві ім. Д. Галицького працюють майже виключно молоді спеціалісти. Їх на селі – дефіцит. Молодь їде в міста, бо роботи вдома немає. Мої працівники в середньому отримують 3000 гривень заробітної плати. Гроші неабиякі великі, проте гарантовано є у визначений час. Для всіх робочих місць не вистачає, тому і йде масовий відтік працездатних юнаків, чоловіків, жінок, дівчат у більші села, в районні та обласні центри, за кордон.

–       Праця хлібороба забирає багато часу й потребує виняткових рис характеру таких як стресостійкість і готовність до ризику. З нашої розмови можна зробити висновок, що такі риси Вам як керівнику притаманні на всі сто. Чи ж вдається викроїти час на відпочинок?

–       Звичайно, керівна посада – це не лише прибутки, але й велика відповідальність. Аграрії по своїй суті є схильними до ризику. Ви запитуєте про відпочинок. Так, є у мене одне хобі. Мисливство. Я виходжу в поле, дивлюся на пшеницю, жито, ячмінь. Чи не попсували їх шкідники або приморозки, чи все зійшло. Маю спеціальний зошити, в який записую «результати полювання». Ось з останнього що зафіксував, це те, що ріпак має вже три листки. А якщо серйозно, то вже швидше би почався мисливський сезон – кабан мені шкоду робить: розриває поле.

–       Які зміни хотіли би бачити на підприємстві? Можливо, допомогу зі сторони державного фінансування?

–       Коли скасували державні дотації, я тільки радий був. Грошей на всіх не вистачало, хтось одержав, хтось – ні. А тепер ніхто не одержує. Всі рівні і в цьому справедливість по відношенню один одного. Зміни на підприємстві залежать у найбільшій мірі від нашої злагодженої роботи. По перерахункам сьогодні проблем нема. Співпраця з партнерами, які постачають потрібний продукт, налагоджена. Серед планів на наступний рік – посіяти сою. Головне, не ввійти в мінус. Словом, час покаже.

Своїми врожаями та здобутками у галузі молочного скотарства пан Євген Запотічний доводить, що й невеликі фермерські господарства послідовно, крок за кроком, вирішують проблему агропромислового сектору, підвищують якість життя людей на селі. Досягнення Євгена Івановича є прикладом для усього району. Бажаємо йому ще довгі роки тримати позицію лідера і ставити нові рекорди врожаїв!

 

Спілкувалася Юлія Хім’як