Різне, Тваринництво

Пробіотики: що це та для чого вони потрібні?

14.05.2021

Поняття «пробіотик» у сучасному його розумінні було запропоновано у 1977 році Л. Річардом і Р. Паркером для позначення живих мікроорганізмів та продуктів їхньої ферментації, які антагоністично активні до патогенної мікрофлори.

До пробіотиків належать препарати, що містять штами мікроорганізмів-симбіотів, спеціально підібраних за специфічними бактеріостатичними та ензиматичними властивостями. Завдяки цьому, вони можуть створювати бактеріальну рівновагу під час заселення травного тракту та запобігати розвитку шкідливої мікрофлори.

Аналіз пробіотичних продуктів, які виготовляє сучасна промисловість залежить від використання штамів мікроорганізмів, комбінацій та лікувально-профілактичної дії і дозволяє класифікувати їх за поколіннями:

  • пробіотики I покоління – застосовуються, як монопрепарати (біфідо–, лакто–, кислотовмісні) для профілактики захворювань або корекції мікрофлори при дисбактеріозі І ступеня.
  • пробіотики IІ покоління – складаються зі спорових бацил (Bacillus subtilis, Bacillus licheniformis, Bacillus cereus) і дріжжеподібних грибів Saccharomyces boulardii. Ці пробіотики не відносяться до облігатної мікрофлори. Потрапляючи у шлунково-кишковий тракт, вони конкурентно витісняють патогенні і умовно-патогенні бактерії, проте, самі кишківник не колонізують.
  • пробіотики IІІ покоління – полікомпонентні й комбіновані препарати. Це можуть бути пробіотики-симбіотики, до складу яких входять декілька симбіотичних штамів бактерій одного й того ж виду. Комбіновані препарати – симбіотики, крім активнодіючих бактерій, містять спеціальні пребіотичні добавки, які сприяють їх росту, розвитку та метаболізму.
  • пробіотики IV покоління – це живі B. Bifidum1 або B. Bifidum 1+L іммобілізовані на частинках якогось носія. За рахунок такої іммобілізації структури сорбовані біфідобактерії ефективно колонізують слизову оболонку кишківника, і порівняно з несорбованими аналогами, мають більш виражену захисну дію.
  • пробіотики V покоління є представниками рекомбінантних пробіотиків, отриманих шляхом генної інженерії.

Як показує практичний досвід, у нинішній час пробіотики набирають все ширшого застосування і можуть використовуватися для:

– стимуляції неспецифічного імунітету тварин;

– профілактики і лікування змішаних шлунково-кишкових інфекцій, а також при розладах травлення аліментарної етіології (дисбактеріози, гострі ацидози та ін.), що виникають внаслідок різкої зміни складу раціону, порушення режимів годівлі;

– переустановлення мікрофлори травного тракту після лікування антибіотиками або антибактеріальними засобами хіміотерапії;

– заміни антибіотиків у кормах для молодняку тварин і птиці;

– прискорення адаптації тварин до високоенергетичних раціонів;

– підвищення ефективності використання кормів та продуктивності тварин і птиці;

– подолання наслідків технологічних стресів, зумовлених вакцинацією, транспортуванням та іншими діями, що передбачені технологією виробництва.

Однією із найскладніших проблем при виготовленні пробіотиків є відбір бактеріальних штамів, призначених для ефективної колонізації шлунково-кишкового тракту. При цьому, як зазначають спеціалісти, штами, які використовують для створення біопрепаратів, повинні: вибірково пригнічувати ріст патогенних культур, мати високу ферментативну, синтетичну і метаболічну активність, стимулювати імунобіологічні системи організму.

Підготувала Христина Котович

Залишити коментар: