Рослинництво

Добрива для органічного рослинництва

09.02.2021

Останніми роками у світі все більшою популярністю користується «екологічно чиста» продукція. Один зі способів її виробництва – органічне землеробство, яке спрямоване на збереження природи та сприяє відновленню земельних ресурсів, оберігає повітря і воду від забруднення тощо.

А які добрива краще використовувати для живлення ґрунту в органічному землеробстві?

Підживлення рослин в органічному виробництві має відбуватись головним чином через екосистему ґрунту. Принципи органічного землеробства стверджують, що родючість ґрунту повинна базуватися на «живому ґрунті», тобто шляхом посилення мікробної активності ґрунту. Отже, більшість процесів (сівозміни з застосуванням бобових та інших сидератів) та добрив, що використовуються в органічному землеробстві, мають бути «кормом» ґрунтових мікроорганізмів.

Компостування підстилкового гною

Використання швидкорозчинних мінеральних добрив в органічному виробництві заборонено. Основними добривами в органічному рослинництві є підстилковий гній, сухий підстилковий гній і висушений пташиний послід, компостовані екскременти тварин, у тому числі пташиний послід, компостований підстилковий гній і рідкі екскременти тварин (останні використовуються після контрольованої ферментації та/або відповідного розведення). Всі ці добрива мають походити не з інтенсивного (промислового) тваринництва. Оскільки немає єдиного підходу у визначенні та критеріях промислового тваринництва, рішення в кожному окремому випадку приймають органи сертифікації.

Гідролізовані білки (білковий гідролізат) – суміш амінокислот, пептидів, поліпептидів та денатуровані білки тваринного походження. Основне їх використання – як азотне добриво на рослинах з короткими фазами життєвого циклу та для досягнення бажаної якості вирощуваної продукції (наприклад, вміст білку в твердих сортах пшениці).

Застосовується для ґрунтового підживлення рослин (у фертигації), позакоренево (по вегетації) як біостимулятор та як атрактанти для захисту рослин (Рег. ЄС № 889/2008, Додаток II).

Сировиною можуть бути продукти тваринного походження, перелічені в Додатку I Регулювання ЄС №889/2008 як добрива під заголовком «Продукти або побічні продукти (відходи) тваринного походження»: кров’яне борошно; борошно з копит; борошно з рогів; кісткове борошно або борошно з дежелатинованих кісток; рибне борошно; м’ясне борошно; борошно з пір’я, волосся і щетини; вовна; хутро; волосся; молочні продукти. Походження сировини з промислового тваринництва не виключене.

Ферментативний та термічний способи гідролізу є пріоритетними. Хімічний гідроліз вважається менш бажаним, але прийнятним виключно тоді, коли в якості сировини використовують шкури жуйних тварин. У цьому випадку хімічний гідроліз є обов’язковим згідно з Рег. ЄС №142/2011 і повинен проводитися разом з термічною обробкою.

Гідролізовані білки рослинного походження – суміші поліпептидів та амінокислот, отримані шляхом ферментного гідролізу у кислотному середовищі рослинного матеріалу, багатого білком, при високих температурах та тиску. Сировина (наприклад: кукурудзяне, пшеничне і соєве борошно) та ферменти не мають бути ГМО або похідними від ГМО.

Гідролізовані білки рослинного походження – це органічні сполуки, які легко мінералізуються в ґрунті. Агрономічне використання є подібним до гідролізованих білків тваринного походження.

Попіл з рослин (гранульований)

Добрива на основі гідролізованих білків рослинного або тваринного походження слід використовувати лише як додаткове джерело азоту, а не як заміну основ підтримки родючості ґрунту.

Леонардит (побічний продукт видобутку вугілля) – сирий органічний осад, багатий на гумінові речовини. Використовується як кондиціонер ґрунту, покращуючи його фізичні властивості (норма 100-500 кг/га). Корисний на ґрунтах з високим вмістом глини або на піщаних ґрунтах.

Ксиліт багатий органічними речовинами (до 60%) з низьким рівнем поживних речовин, незначним вмістом важких металів і високою структурною стійкістю. Ксиліт трапляється в родовищах бурого вугілля, в яких містяться шматки деревини та деякі волокнисті тканини різного ступеню мінералізації, є скам’янілими і порівняно добре збереженими.

Ксиліт використовується як кондиціонер ґрунту. Також його можна використовувати як замінник торфу в субстратах (від 20 до 40% ксиліту), що зменшує використання торфу, який дозволений лише для застосування в овочівництві, садівництві, квітникарстві та в розсадниках. Ксиліт поліпшує деякі фізичні (насипна щільність, здатність утримувати воду тощо) та хімічні (катіон-обмінну здатність) властивості субстрату.

Сапропель – органічні відкладення з прісних континентальних водойм або отримані з колишніх прісних водойм. Сапропель вносять у ґрунт для збільшення органічної речовини ґрунту та як добриво.

Добування сапропелю має бути з джерел, які не забруднені пестицидами, стійкими органічними забруднювачами та нафтопродуктами, а спосіб добування повинен мінімально впливати на водну екосистему.

Окрім цього, Сапропель та компостована або ферментована суміш господарських відходів (продукт, отриманий у закритій і контрольованій системі збирання з сортованих побутових відходів рослинного і тваринного походження, які були піддані компостуванню або анаеробній ферментації для виробництва біогазу) мають вищий ризик забруднення важкими металами, ніж інші дозволені для органічного с/г добрива. Максимальна концентрація важких металів у цих продуктах у мг/кг сухої речовини має такі показники: кадмій: 0,7; мідь: 70; нікель: 25; свинець: 45; цинк: 200; ртуть: 0,4; хром (загальн.): 70; хром (VI): не виявлений.

Промислове вапно (дефекат) з цукрового виробництва – як побічний продукт виробництва цукру з цукрових буряків та цукрової тростини та промислове вапно від вакуумного виробництва солі для регулювання рН ґрунту для кислих ґрунтів і як кальцієве добриво. Використання основного побічного продукту виробництва цукру та яєчної шкаралупи (не з інтенсивного тваринництва) і відходів молюсків (відходи двостулкових молюсків як продукт сталого риборозведення або органічної аквакультури) можуть сприяти скороченню інших природних невідновлюваних джерел кальцію, які вже дозволені в органічному виробництві: крейда, вапнякова глина, вапнякове борошно, бретонський меліорант, мергель, фосфатна крейда, карбонат магнію і кальцію тощо.

Біочар здавна використовується в традиційних сільськогосподарських системах Центральної Амазонки, в результаті чого утворюються ґрунти, відомі як terra preta. Біочар як кондиціонер ґрунту позитивно впливає на цілий ряд ґрунтових процесів: покращує біологію ґрунту, посилює фіксацію азоту, поліпшує фізико-хімічні властивості ґрунту, зменшує вимивання нітратів та викидів закису азоту і санацією забруднених ґрунтів. Багато з цих функцій пов’язані з пористою структурою біочару та його високою катіон-обмінною здатністю.

Біочар відрізняється від деревного попелу. Біочар отримують шляхом піролізу (за відсутності кисню), тоді як попіл утворюється при згорянні у присутності кисню. Крім того, біочар набагато стабільніший ніж зола. У літературі норми внесення різняться в діапазоні від 10 т/га до 100 т/га біочару. Після внесення в ґрунт біочар залишатиметься там сотні років.

Контрольована ферментація органічних решток

Існують альтернативні способи переробки органічних матеріалів, такі як компостування та ферментація: компостована кора; компостована і ферментована суміш речовин рослинного походження (наприклад, відходи з овочівництва, що пройшли процес компостування або анаеробної ферментації для виробництва біогазу); дігестат біогазу, що містить відходи тваринного походження, перероблені разом з матеріалами рослинного або тваринного походження (відходи диких тварин і вміст шлунково-кишкового тракту не повинні бути отримані з інтенсивного тваринництва). Традиційне використання компостованої, ферментованої біомаси та інших неперероблених рослинних залишків: наприклад: тирса і тріска деревна, продукти і відходи рослинного походження як добрива (солома, борошно шроту олійних культур, шкаралупа какао-бобів, солодові паростки тощо), які необхідні для накопичення гумусу, краще впливає на ґрунт і може бути більш ефективним у порівнянні з біочаром.

Гідролізовані білки тваринного походження, продукти чи відходи тваринного походження та дігестат біогазу, що містить відходи тваринного походження, перероблені разом з матеріалами рослинного чи тваринного походження заборонено застосовувати на їстівні частини рослин з санітарних (з питань безпечності) та етичних (продукт можуть вживати вегетаріанці та вегани) причин. Це обмеження означає: «не застосовувати до часу, коли розвиваються надземні їстівні частини врожаю». Це стосується і кормових матеріалів.

Якщо сировина є побічними продуктами інших процесів, тоді ефективність використання ресурсів підвищується (наприклад, Барда й екстракт барди (за винятком амонієвої барди).

Матеріали та продукти з не відновлюваних джерел мають бути зменшені до мінімально можливого рівня. Наприклад: карбонат магнію і кальцію (магнезіальний вапняк, доломіт та ін.), сульфат магнію (кизерит), сульфат кальцію (гіпс), інші мінерали (кам’яне борошно) і глини, неочищена (сира) калійна сіль або каїніт, сульфат калію, можливо, з вмістом магнієвої солі (отриманий з природної калійної солі шляхом фізичного процесу екстрагування, може також містити магнієві солі), елементарна сірка.

Фосфоритне борошно (м’який мінеральний фосфат), основний шлак (томас-шлак) використовуються на кислих ґрунтах. Фосфат алюмінію і кальцію (алюмофосфат кальцію) – виключно для лужних ґрунтів (pH > 7,5). У фосфорних добривах вміст кадмію має бути не більше 90 мг/кг P2O5. З 2022 року допустимий вміст кадмію в добривах буде зменшено і визначатиметься для кожного продукту окремо.

Розчин хлористого кальцію використовується для позакореневої обробки яблунь у випадку виявлення дефіциту кальцію.

Гумінові і фульвокислоти – тільки якщо їх отримують з використанням неорганічних солей/розчинів (наприклад, КОН, КНСО3), виключаючи солі амонію; або отримані в результаті очищення питної води.

Морські водорості і продукти виготовлені з них, отримані безпосередньо за допомогою фізичних процесів, зокрема дегідрації (висушування), заморожування і подрібнення; екстракції за допомогою води чи водних розчинів кислот та/або лугів; ферментації.

Виробництво вермікомпосту (екскременти черв’яків)

Відходи з виробництва грибів та екскременти черв’яків (вермікомпост, біогумус) і комах – початковий склад субстратів обмежується продуктами, переліченими вище.

Мікроелементи – одна з небагатьох груп добрив неорганічної або синтетичної природи: бор (борна кислота, борат натрію, борат кальцію, боретаноламін), кобальт (солі кобальту, хелати кобальту, комплекси кобальту), мідь (солі міді, оксид міді, гідроксид міді, хелати міді, оксихлорид міді Cu2Cl(OH)3, комплекси міді), залізо (солі заліза, хелати заліза, комплекси заліза), марганець (солі марганцю, оксид марганцю, хелати марганцю, комплекси марганцю), молібден (молібдат натрію), цинк (солі цинку, оксид цинку, хелати цинку, комплекси цинку). Список хелатуючих та комплекс агентів є також обмеженим.

Наостанок слід пам’ятати, що необхідність застосування мікроелементів в органічному агровиробництві має бути обґрунтованою.

Іван Гавран, провідний фахівець зі сертифікації,
координатор групи «Допоміжні продукти» ТОВ «Органік Стандарт»

Залишити коментар: