Аграрна політика

Цінові тенденції на рослинницьку продукцію: що чекати українським аграріям?

08.11.2019

Сава Андрій

доктор економічних наук, старший науковий співробітник,

заступник директора з наукової роботи

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція ІКСГП НААН

Новий маркетинговий рік розпочався для аграріїв зі значного розчарування рівнем цін на сільськогосподарську продукцію з урожаю поточного року. На внутрішньому ринку закупівельні ціни на основні види рослинницької сировини стрімко знизили. Йдеться про щонайменше 20-30 відсотків «просідання», що незадовільно вплинуло на ефективність вирощування, зважаючи на постійне зростання собівартості вирощування та часткове зниження урожайності більшості культур. Тому всі очікують на стабілізацію ситуації та відповіді на запитання: що чекати далі?

Фактори ціноутворення

Доволі природне бажання будь-якого товаровиробника, адже ціна у сучасному розумінні є визначальним фактором отримання прибутку та можливості бізнесу розвиватися. Звичайно, процес ціноутворення та визначення на його основі ефективності виробництва складний і залежить від глобальних чинників – до стану внутрішнього середовища підприємства.

Якщо розглядати ціноутворення з позицій теорії, то еволюція економічних знань засвідчила про існування кількох важливих позицій: ціна на товар може формуватися на основі вартості затрачених ресурсів виробництва (теорія трудової вартості, витрат виробництва чи його трьох факторів); ціна товару залежить від його корисності та цінності для споживача (теорія граничної корисності); ціна товару залежить від попиту та пропозиції (теорія ринкового попиту та пропозиції). Усі вони мають право на життя, але розглядати їх окремо одну від одної не розумно.

Чому? З кількох причин. Говорячи про аграрну продукцію, варто пам’ятати про її визначальність у харчуванні людей, кормової бази для тваринництва, обмеженість землі як основного ресурсу її виробництва, гранично допустиму продуктивність культур, вартість технологічних витрат, вплив природних умов господарювання, рівень продуктивності праці, циклічність розвитку економіки, співвідношення попиту та пропозиції на внутрішньому та зовнішніх ринках, стан грошового обігу та курси валют, характер державного регулювання тощо.

Що варто враховувати?

Усі вони тією чи іншою мірою впливають на визначення ціни на сільськогосподарську продукцію, але розрахувати конкретний рівень впливу певного чинника в кожному конкретному випадку практично неможливо.

З позицій власне аграрія – товаровиробника – логічно було застосувати витратний спосіб ціноутворення на його кінцеву продукцію, тобто врахувати рівень собівартості та встановити певний відсоток прибутковості (припустимо, не менше 30% для забезпечення розширеного розвитку). Але, на жаль, такий класичний алгоритм на практиці не діє з кількох причин:

мікрорівень

  • виробник, досягнувши вищої урожайності, ніж у конкурента, не погодиться на нижчу ціну, якої буде достатньо для покриття отриманої при цьому нижчої собівартості 1 тонни продукції;
  • виробник, отримавши нижчу врожайність (для прикладу, через природні чинники), не зможе вимагати на ринку вищої ціни для покриття отриманої при цьому вищої собівартості 1 тонни продукції;

макрорівень

  • товаровиробник (чи об’єднання товаровиробників) у сільському господарстві не можуть значною мірою впливати на формування ціни своєї продукції, бо: його продукція носить сировинний характер; її кінцевим споживачем є або трейдер, або переробне підприємство, а не покупець готового продукту харчування;
  • товаровиробники формують загальний обсяг внутрішньої пропозиції аграрної продукції, яка у свою чергу є експортно-орієнтованою, а тому ціни формуються з урахуванням світових цін.

Підтвердженням таких припущень є результати автоматизованого балансу попиту та пропозиції основних зернових та олійних культур України, даних Державної служби статистики України, а також FAO/EBRD. Вони свідчать про таке: внутрішнє виробництво у кілька разів перевищує внутрішнє споживання (продовольче, кормове та промислове), а частка експорту складає понад 60% у зерновій групі та 80% – в олійній.

Із цього випливає висновок, що разом із постійним збільшенням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції (у МР 2019/2020 прогнозують зростання урожаю зернових до 75-76 млн тонн і 22-23 млн тонн олійних), стабільним рівнем внутрішнього попиту або його зниженням (через постійне скорочення чисельності населення України), потенційно зростатиме частка експорту. Отже, залежність від світових цін лише підвищуватиметься.

Cвітові та внутрішні цінові тенденції

Українським аграріям варто враховувати світові тенденції формування цін на сільськогосподарську продукцію у своїй стратегії розвитку та поведінковій тактиці. Одним із орієнтирів для гравців на ринку є ф’ючерсні котирування цін на основні види продукції: кукурудза, пшениця (SRW, HRW), соя та інші.

Як свідчать дані товарних бірж у Чикаго (СВОТ) та Амстердамі (Euronext), ціни на вказані види продукції зі січня поточного року до середини квітня характеризувалися стабільністю, а впродовж травня – невеликим «просіданням» на 8-12 відсотків. До кінця МР 2018/2019 (упродовж червня) ціни досягли свого максимуму у сезоні та зупинилися у діапазоні: $178,9 – кукурудза, $198,1 – пшениця SRW, $335,2 – соя, €177,5 – кукурудза, €185,3 – пшениця (рис. 1).

Однак, після збору ранніх зернових культур сформувався оновлений прогноз щодо рівня пропозиції на світовому ринку основних гравців, до числа яких належить також і Україна. Зокрема, світове виробництво пшениці, за прогнозами, 2019 року збільшиться на 5,6%, досягнувши майже 771 мільйона тонн, завдяки рекордному виробництву в Індії. Зведений прогноз зернових залишився без змін – на рівні 2685 млн тонн, що на 1,2% більше, ніж торік. Це, у свою чергу, спричинило «просідання» цін до рівня $140,9 – кукурудза, $165,7 – пшениця SRW, $314,9 – соя, €163,0 – кукурудза, €164,7 – пшениця.

Рис. 1. Біржові ціни на основні зернові та олійні культури на біржах CBOT (Чикаго) та Euronext (Амстердам) 2019 року

Примітка до рис. 1

Soft Red Winter (тікер SRW) – приблизно 15-25%. Високоякісна сировина, яку використовують для виробництва борошна вищого класу, з якої в подальшому печуть здобу, печиво та кондитерські вироби. Має найвищу ліквідність і важливе макроекономічне значення. Є передовим пшеничним ф’ючерсом, який прийнято аналізувати, торгуючи зерновими.

Рис. 2. Портові ціни на основні зернові та олійні культури в Україні 2019 року

Примітка до рис. 2

Портові ціни – середньозважені ціни на сільськогосподарську продукцію Одеської та Миколаївської областей

Подібна тенденція зберігалася і на внутрішньому ринку, адже у портах України ціни на основні види продукції коливалися теж і розпочали зниження з червня. Пшеницю 3 класу у середньому можна було продати за 5400 грн за 1 тонну, фуражну – 5100 грн/т, ячмінь 3 класу – 5150 грн/т, кукурудзу 3 класу – 5350 грн/т, сою – 8400 грн/т (рис. 2). Варто врахувати те, що ціна пропорційно знижується відповідно до збільшення відстані розташування товаровиробника (елеватора).

«Просідання» цін продовжується і до сьогодні, вони досягли поточного мінімуму: пшениця 3 класу – 4800 грн/т, фуражна пшениця – 4700 грн/т, ячмінь 3 класу – 4800 грн/т, кукурудза 3 класу – 3900 грн/т, соя – 7700 грн/т (станом на середину жовтня – ред.).

Варто зазначити й значний вплив курсу національної валюти до долара та євро, адже зміцнення гривні з 28,27 у січні до 24,08 у вересні, у цій ситуації закладало фундамент для зниження ціни пшениці, ячменю і кукурудзи на 160-170 грн за 1 тонну, а сої – на 330-340 грн/т.

Враховуючи прогноз щодо обсягів урожаю кукурудзи на минулорічному рівні, зменшення виробництва фуражного зерна через неврожай у Китаї, Сполучених Штатах Америки та деяких частинах Африки, а також підвищення споживання зведеного зерна у МР 2019/2020 на 1 відсоток, можна говорити про стабілізацію цін на зернові культури. Це підтверджується зростанням ф’ючерсних індексів для угод, які відбуватимуться у листопаді-грудні 2019 року. Вони свідчать, що ціна на кукурудзу становитиме $156, пшеницю – $187, сою – $345.

Однак, очікувати, що ціни зростатимуть і наступного календарного року не варто. Це пов’язано зі стабілізацією світового споживання зернових в 2019/2020 році, яке за оцінками ФАО перевищить 2708 мільйонів тонн (на 1% більше, ніж попереднього року). Проте, у структурі цього споживання (і як наслідок залишків продукції) відбудуться суттєві зміни у перерозподілі акцентів з кукурудзи на пшеницю: на кінець наступного року залишки кукурудзи скоротяться на 12%, а пшениці навпаки – збільшаться на 4,5%.

Висновки

Аналіз досліджуваної теми наштовхує на кілька висновків.

  1. Внутрішня ціна на сільськогосподарську продукцію великою мірою залежать від загальної ситуації на світовому ринку: виробництва, споживання і, звичайно, цін, які знизилися на 10-15%.
  2. Зовнішній вплив доповнюється коливаннями курсу національної валюти, зміцнення якої у поточному році прискорило падіння цін ще на 10-15% у гривневому еквіваленті.
  3. Враховуючи поточну кон’юнктуру внутрішнього та світового ринків, варто очікувати короткострокову стабілізацію і поступове підвищення цін на сільськогосподарську продукцію.
  4. До кінця поточного маркетингового року варто очікувати незначного зростання цін, враховуючи сезонність виробництва та зниження залишків продукції упродовж січня-червня.
  5. Перерозподіл акцентів з кукурудзи на пшеницю може вплинути на формування цін на них.

Українським аграріям у цій ситуації варто, насамперед, домагатися вирощення якісної продукції, на яку завжди висока ціна, незалежно від ситуації, а також диверсифікувати своє виробництво, шукаючи нові сегменти галузі та створювати переробку власної сировини.

Використано матеріали з джерел:

http://www.ukrstat.gov.ua, http://www.fao.org,

http://ucab.ua, http://www.proagro.com.ua, https://minfin.com.ua